Бакпосів калу на дисбактеріоз + АБГ у Запоріжжі

Опис

• Альтернативні назви дослідження: мікробіологічне дослідження калу на дисбактеріоз, посів калу на патогенні мікроорганізми, тест на дисбіоз кишечника, бактеріологічний посів калу на мікрофлору, дослідження калу на дисбіоз кишечника, тест на чутливість до антибіотиків
• Терміни виконання: 6 днів

Бактеріологічний посів калу на дисбактеріоз – це лабораторне дослідження, що дозволяє оцінити склад мікрофлори кишечника, виявити патогенні та умовно-патогенні бактерії, визначити їхню чутливість до антибіотиків. 

Дисбактеріоз (або дисбіоз) – це порушення рівноваги між "корисними" і "шкідливими" бактеріями. Основну роль у підтриманні нормальної функції кишечника відіграють біфідобактерії та лактобактерії, які сприяють перетравленню їжі, синтезу вітамінів і захисту організму від інфекцій. Збільшення кількості умовно-патогенних та патогенних бактерій провокує проблеми з травленням і розвиток захворювань.

Антибіотикограма дозволяє визначити чутливість виявлених умовно-патогенних та патогенних мікроорганізмів до антибіотиків. Ці дані дозволяють обрати найбільш ефективний препарат для корекції мікробіоти кишечника.

Аналіз дозволяє виявити умовно-патогенні та патогенні мікроорганізми, зокрема:

- патогенні ентеробактерії;

- загальна кількість кишкової палички;

- кишкова паличка з нормальною ферментативною активністю;

- кишкова паличка зі зниженою ферментативною активністю;

- кишкова паличка лактозонегативна;

- гемолітична кишкова паличка;

- кокові форми;

- стафілококи (епідермальний, сапрофітний);

- S. aureus;

- ентерококи (S. faecalis, S. faecium);

- мікроорганізми роду протея;

- інші умовно-патогенні ентеробактерії;

- гриби роду Candida;

- спороносні анаеробні палички (клостридії);

- біфідобактерії;

- лактобактерії;

- інша умовно-патогенна флора;

- Acinetobacter spp. (інша умовно-патогенна флора);

- Enterobacter aerogenes (інші умовно-патогенні ентеробактерії);

- Enterobacter cloacae (інші умовно-патогенні ентеробактерії);

- Klebsiella pneumoniae (інші умовно-патогенні ентеробактерії);

- Citrobacter freundii (інші умовно-патогенні ентеробактерії);

- Pseudomonas aeruginosa (інша умовно-патогенна флора);

- Proteus mirabilis (мікроорганізми роду протея);

- Proteus vulgaris  (мікроорганізми роду протея).

Підвищені показники патогенних або умовно-патогенних мікроорганізмів можуть свідчити про:

- Інфекційні захворювання ШКТ.

- Порушення мікрофлори після тривалого застосування антибіотиків або інших ліків.

- Харчові токсикоінфекції або отруєння.

- Запальні захворювання кишечника.

Знижені показники нормальної мікрофлори (біфідобактерій, лактобактерій) можуть свідчити про:

- Дисбіоз кишечника.

- Тривалий прийом антибіотиків, який негативно вплинув на кількість корисних бактерій.

- Інші патологічні стани, що порушують нормальну роботу ШКТ.

• Біоматеріал: кал пацієнта у стерильному контейнері.

Підготовка до аналізу

Необхідно попередньо придбати стерильний контейнер для калу. 

Для дослідження на дисбактеріоз збирають свіжевиділений кал після природного акту дефекації. 

Перед збором калу для дослідження необхідно спочатку помочитися (щоб сеча не потрапила в фекальні маси). Кал шляхом самостійної дефекації збирається в спеціально підготовлену ємність (судно, горщик), попередньо добре вимиту (без використання дезінфікуючих засобів) і оброблену окропом. Відбір проби відбувається з середньої частини фекальних мас ложечкою, яка є в спеціальному контейнері для збору фекальних мас (обсяг – 1/3 обсягу контейнера). Контейнер щільно закривається, розміщується в чистий пакет і доставляється в лабораторний центр.

На дослідження не можна направляти кал після клізми, введення свічок, прийому касторового або вазелінового масла. Кал для дослідження не повинен містити сторонніх домішок, наприклад, сечі, крові. У дітей грудного віку кал відбирають з бавовняної пелюшки відразу після випорожнення. Не можна відбирати матеріал з підгузка.

Показання

Загальні показання:

• Тривалі кишкові інфекції з невстановленим збудником.
• Підозра на бактеріальну інфекцію кишечника.
• Постійні або рецидивуючі розлади травлення (діарея, запор, здуття живота).
• Тривале лікування антибіотиками.
• Прийом хімієтерапевтичних препаратів. 
• Алергічні захворювання, які погано піддаються лікуванню.
• Планування операцій особам, схильним до дисбіозу кишечника. 
• Тривалий період одужання при гострих кишкових інфекціях.